четвер, 10 липня 2014 р.

Мій наркотик – мій біль…


Я закоханий… Це відчуття не передати на папері, але я все таки постараюся. Мені 19 років і любов в такий вік відчувається найяскравіше.

В цей вік у більшості молодих людей – це перша справжня любов. Любов є різна: батьківська, між друзями. У мене “найважча” стадія любові до своєї дівчини. Я це пишу, знаючи, що ніхто його не прочитає, та чи я його буду перечитувати? Просто хочеться виговоритися, але немає кому, кому можна відкрити і віддати усе те що є в середині? Любов душить….

Вона закриває тебе, це як наркотик без якого просто засихаєш, тобі нічого не потрібно, нічого не цікавить, лише своя дівчина. Ось це по справжньому любов, це справжні відчуття з якими ми живемо кожен Божий день. Кожен хто любить чи любив по справжньому зі мною згодиться, що це хвороба від якої ліків не придумали – лише ваша друга: вибрана серцем половинка зможе усунути біль, яка накопичується у вас в середині і розриває вас на шматки.

Між нами багато кілометрів, один часовий пояс різниці, у нас різні погодні умови, різні кліматичні пояси, різні університети, але у нас спільна любов, спільні метелики, які літають з світловою швидкістю, коли читаючи ранішнє повідомлення: доброго ранку.